25-26 березня прем'єра вистави "Слуги і сніг"

 
Історія театру


Чернівецький театр – це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж вони були запрошені на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їх проектами театри у Відні й Одесі.

Чернівецький театр – то пам’ятник обізнаним з культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню”. Так писав німецький письменник Георг Гайнцен.

Одним з найгарніших місць Чернівців є ансамбль Театральної площі, з гранітними спусками до скверу посередині. Окрасою і ключовою спорудою в забудові площі є музично-драматичний театр м. О. Кобилянської, збудований у 1903-1905 рр. за проектом архітекторів Ф.Фельнера і Г.Гельмера як міський театр. За архітектурою та інтер’єром він не поступався перед віденським. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г.Гайнцен: “Чернівецький театр – це мрія з оксамиту й золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером... Чернівецький театр – то пам”ятка обізнаним із культурою чернівчанам...”. Тут виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: великий Енріко Карузо, Федір Шаляпин, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу, актор австрійської драми Моіссі та інші.

Історія побудови театру




Ще більше ста років тому на Театральній площі міста Чернівців шумів густий ліс, а в ньому господарювали люті вовки, на болотяних озерах плавали дикі качки.

Але чернівчани, як люди висококультурні, надзвичайно інтелігентні, з претензіями на Європу, не хотіли виглядати провінціалами. І тому, в кінці ХІХ століття чернівчани цілою активною громадою переконливо просили тодішнього мера збудувати у місті театр. Прагнення і вимоги завзятих людей ніяк не можна було обійти увагою.

Після тривалих дискусій, 30 січня 1900 року міська рада прийняла остаточне рішення. До співпраці запросили найвідоміших у той час австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера. Працюючи разом майже сорок років, вони спроектували близько 50-ти театрів, які споруджено у різних європейських країнах. Можливим місцем для будівництва називалися Аустріаплатц (сьогодні – Центральна площа), Франц-Йозеф-Платц (площа Соборна), Елізабетплатц (площа Театральна) та Рудольфплатц (площа Філармонії). Після тривалого обговорення перевагу надали площі Єлизавети. Та відтоді минуло ще 4 роки, перш ніж було видане остаточне замовлення на будівництво. 30 травня 1904 року Г. Гельмер представив на розгляд комісії остаточний проект театру. 3 липня 1904 року розпочалося будівництво, виконавцем якого була фірма Фельнера і Гельмера, а безпосередньо роботами керував віце-бургомістр Й. Грегор. Для оздоблення і прикрашення театру запросили майстрів з різних куточків Австрійської імперії. Загальний кошторис становив близько 600 тис. крон. Чорнова побудова театру була закінчена восени 1904 року, а всі конструктивні, скульптурні роботи, а також облаштування сцени – взимку 1904-1905 років. Остаточно збудоване театральне приміщення передано директору театру Адольфу Ранценгоферу 3 жовтня 1905 року.

Це надзвичайно красива монументальна споруда епохи Ренесансу, яка нині є центром Театральної площі. Фасад будівлі вирішений в стилі віденського бароко з широким використанням у деталях елементів модерну. Його головний вхід прикрашають горельєф та скульптурні композиції за мотивами грецької міфології, виконані віденським майстром Ернстом Геденбартом. Над вікнами – чудові фронтонні групи, а в нішах вздовж бокових фасадів встановлені бюсти Гете, Шіллера, Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна. Пізніше було додано ще Шевченка та Пушкіна.

Тристулкові парадні двері ведуть в ажурний овальний вестибюль, який гармонійно поєднаний з біломармуровими сходами на другий і третій поверхи. Гарно прикрашена зала для глядачів складається з партеру, лож бельєтажу та амфітеатру. Тут є 4 авансценні ложі та 31 ярусна. Навколо – неповторне архітектурне оздоблення, оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, розкішна орнаментовка – усе це виконано в білому та золотому кольорах.
Перед театром височів пам’ятник генію німецької літератури Ф. Шіллеру, який 2 січня 1922 року, під час перейменування театру на Румунський національний театр, було демонтовано.

З жовтня 1905 року відбулось урочисте завершення побудови приміщення театру. У привітанні з цієї нагоди, говорилося: “... З гордістю і задоволенням ми дивимося сьогодні на наш міський театр – це шедевр архітектурного мистецтва, який свідчить про те, що наше місто Чернівці може змагатись з великими культурними центрами Заходу. Хай щаслива доля здійснить усі наші надії. Нехай цей театр стане справжнім храмом мистецтва і культурним центром для усіх національностей нашого міста. І хай допоможе нам Бог!”

Досить тривалий період приміщення театру використовувалось лише для гастрольних вистав різних європейських колективів. І тільки 1941 року тут з’явилась власна театральна трупа, яка й сьогодні чарує жителів та гостей Буковини своїм мистецтвом.

У 1954 році театру надано ім’я великої української письменниці Ольги Кобилянської, а в 1980 році їй встановлено пам’ятник.
Протягом 1977 – 1980 років проведено реставрацію приміщення, після чого цей неповторний храм мистецтва пережив своє друге народження і його було занесено в список пам’яток архітектури України.

Історія акторської трупи




Історія творчого колективу театру почалася з міста Харкова, де в листопаді 1931 р. п’єсою І.Микитенка “Справа честі” заявив про своє народження новий театральний колектив – театр Революції (з 1937 р. – Харківський театр імені Ленінського комсомолу). Біля його колиски стояли такі визначні діячі мистецтва, як засл. арт. УРСР, режисер М.Терещенко. письменник, голова ВУСППу І.Микитенко, художник А.Петрицький, композитор М.Вериківський, хореограф П.Вірський. Для роботи в театрі були залучені акторські сили з провідних театрів України в особі заслужених артистів УРСР В.Варецької та Ю.Шумського, артистів - В.Сокирко, П.Міхневича, Г.Янушевич, П.Столяренко-Муратова, В.Жихарського, К.Ципи, Д.Козачківського, К.Тимошенко, Ю.Козаковського, Л.Луганської М.Чаплинської, Г.Гринька, М.Голобородька, згодом приєдналися Є.Степанов, Л.Грінченко та інші. Серед режисерської молоді були: Б.Борін, І.Земгано, П.Хижняченко.

За дев’ять років (1931-1940) творчої роботи у Харкові театр здійснив майже п’ятдесят прем’єр, серед них справжніми здобутками були вистави „Підступність і кохання” Ф.Шіллера, „Віндзорські кумасі”, „Отелло” В.Шекспіра, „Лісова пісня” Лесі Українки, „Безталанна” І.Карпенко-Карого, „Катерина” („При битій дорозі”) К.Герасименка за Т.Шевченком, „Дівчата нашої країни” І.Микитенка, „Павло Греков” Б.Войтеховича, Л.Ленча та інші. Творчий шлях театру був складний, суперечливий, художньому зростанню колективу заважав часом певний схематизм режисерського втілення сценічних творів, дидактичність акторської гри, окремі соціологічні спрощення, адміністративний прес і втручання у репертуарну практику компартійного керівництва. Переборюючи труднощі та вади, колектив поступово окреслював творче обличчя, ставав на позиції реалістичних засад, поєднання життєвої правди, органічної гри акторів, з глибоким розкриттям режисером авторського задуму драматичних творів, зокрема класики. Виразно формувався у колективу і власний стиль, він дедалі більше прагнув до відтворення на сцені героїчної романтики.

У грудні 1940 р. за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР творчий колектив був перебазований на постійну роботу до Чернівців, де обєднався з існуючим театральним колективом і отримав статус Чернівецького державного українського драматичного театру. Художнім керівником театру було призначено засл. арт. УРСР І. Юхименка, головним художником Б.Рифтіна, завідувачем музчастиною М.Каневського. Буковинські актори складали третину створеної трупи. Серед них були: С.Терлецький, І.Дудич, сестри Павловські, подружжя Унгурян та багато інших. 14 січня 1941 р. прем’єрою невмирущої “Лісової пісні” Лесі Українки новостворений театр завоював прихильність та любов глядачів.

Театрові довелося докласти чимало зусиль, щоб адаптуватися у нових умовах. За короткий термін треба було поновити репертуар (18 сценічних творів різних жанрів), ввести нових виконавців ролей з числа буковинських акторів, пристосувати декорації відповідно до нового театрального приміщення тощо. Перший сезон на Буковині, а він тривав неповних п’ять місяців, театр закінчив прем’єрою вистави „Украдене щастя” І.Франка, яка відбулася 28 травня. Накресливши репертуарний план на майбутній сезон, в якому першими прем’єрами передбачалися „Сорочинський ярмарок” М.Старицького і „Нора” Г.Ібсена, колектив 1 червня 1941 року розпочав літні гастролі у м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Галичани з великою зацікавленістю зустріли виступи українського театру з Буковини, однак ці гастролі були перервані вибухом війни.

В останні дні червня без гастрольного майна, колектив дістався до Чернівців, і більша його частина (колишні харків’яни) у липні 1941 евакуювалась до Харкова. Велика група акторів і працівників театру (45 чоловік) були мобілізовані до діючої армії, в їх числі артисти В.Жихарський, М. Щоголів, С.Файєрович, В.Морозов, В.Мізиненко та інші. У зв’язку із загрозою окупації німцями Харкова, восени 1941 року Чернівецький театр відповідно до розпорядження Комітету в справах мистецтв Раднаркому УРСР був евакуйований у Краснодарський край (Армавір). Важкий шлях театру в суворі дні пролягав на Північний Кавказ (Кисловодськ) до Чечено-Інгушської АРСР (Гудермес, Грозний), Дагестану, Оренбурзької області. По дорозі театр втратив більшу частину театрального майна (декорації, костюми, бібліотека, реквізит).

Не зважаючи на такі умови, колектив театру зберіг свої основні кадри. Актори не порозгублювалися, спільними зусиллями згадували тексти, мотиви, а з костюмами допомагали інші театри. Особливу роль відіграв у цей дуже важкий період артист Г.Гринько, який здійснив велику роботу по відновленню репертуару та організації усього творчо-виробничого процесу колективу. Вистави також відновлювали Є.Степанов і Ю.Козаковський, оформляли художники В.Войцеховський, О.Плаксій.

На початку 1943 р. колектив театру переїздить до Татарської АРСР (Єлабуга), а з травня гастролює у столиці республіки Казані. В листопаді того ж року театр перебазовано до столиці Марійської АРСР – Йошкар-Оли. За цей період було показано глядачам 115 вистав, дано 20 шефських вистав і концертів. Митці театру брали участь у громадському і культурному житті столиці та інших містах Марійської АРСР. Артисти постійно виступали у військових частинах, шпиталях, військкоматах із шефськими концертами. З жовтня 1943 р. художнім керівником і директором за наказом Комітету у справах мистецтв УРСР було призначено одного з провідних українських режисерів – народного артиста СРСР Василя Василька – учня і послідовника М.Садовського, М.Заньковецької, Леся Курбаса.

Свій перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою „Чому не гаснуть зорі” О.Копиленка (режисер В.Василько). Трупа театру поповнилася такими акторами, як Ю.Величко, Е.Кисельова, Р.Раїсова, Х.Крамар, П.Захаров, Н.Білодідова, М.Котляревський, С.Барановський та іншими митцями. За ініціативою В.Василька було визначено структуру театру як музично-драматичного, що відповідало національним традиціям українського театрального мистецтва, яке завжди тяжіло до синтетичності й реалістичного відтворення життя. Починаючи з 1945 р., театр став іменуватися: Чернівецький державний український музично-драматичний театр. При театрі було створено театральну студію, яка дала путівку у велике мистецтво широко відомим згодом митцям – народному артисту СРСР Дмитрові Гнатюку, артистам Кишинівського театру опери та балету – народному артистові Молдавської РСР Б.Раїсову та М.Паранюку. Вихованцями студії були заслужені артисти України О.Савка і Д.Ластівка, артисти Т.Рідуш, Л.Лісний, І.Меленко, В.Москалюк.

У репертуарі театру з’явилися нові вистави: „Житейске море” І.Карпенко-Карого, „Наталка Полтавка” І.Котляревського, „Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка, „Запорожець за Дунаєм”С.Гулака-Артемовського, „Назар Стодоля” Т.Шевченка, „Чорноморці” М.Старицького, „Мачуха” О.Бальзака, „Єгор Буличов та інші” Максима Горького, „Так і буде” та „Російське питання” К.Симонова, „Зустріч у темряві” ф.Кнорре, „За тих, хто в морі” Б.Лавреньова, „Платон Кречет”, „Правда” та „Приїздіть у Дзвонкове” О.Корнійчука та багато інших. Та найбільшим досягненням Чернівецького театру стала вистава „Земля” за твором буковинської письменниці Ольги Кобилянської, інсценізацію якої та постановку здійснив Василь Василько. „Земля” мала шалений успіх на лише на Буковині, а й в усіх куточках великої держави: Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді, Кишиневі, Одесі, Сімферополі, містах Донбасу. Фактично цією виставою В.Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і започаткував на українській сцені театр О.Кобилянської, завдяки чому через кілька років Чернівецькому державному українському драматичному театрові було присвоєно ім’я славетної буковинської письменниці (1954 р.)

Історія творчого складу




Після Василя Василька, головними режисерами були: нар.арт. УРСР Борис Борін, засл. арт УРСР Костянтин Артеменко, нар. арт. УРСР Володимир Грипич, заслужені діячі мистецтв України Володимир Опанасенко, Костянтин Пивоваров, та Петро Колісник, нар.арт. України Анатолій Литвинчук, а ще Василь Селезінка, Роман Валько та засл. арт. України Олег Мосійчук. Також плідно працювали режисери: засл. арт. УРСР Євген Степанов, нар. арт. УРСР Євгенія Золотова та інші. У розвиток театральнонго мистецтва на Буковині зробили свій внесок актори: нар. арт. УРСР В.Сокирко, П.Міхневич, Г.Янушевич, Ю.Козаковський, Ю.Величко, О.Ананьєв, згодом народні артисти України В.Зимня, М.Шутько, В.Шептекіта, О.Ільїна, О.Рудницька, П.Нікітін, засл. арт. УРСР В.Жихарський, П.Столяренко-Муратов, Е.Кисельова, Р.Раїсова, А.Пономаренко, В.Галл-Савальська, В.Безпольотова, М.Сіренко, О.Савка, В.Нечипоренко, Н.Фіалко, А.Шеремет, В.Лещик, Л.Жук-Вовкун, Д.Андрусяк, Я.Мосійчук, Б. Яроцький, актори М.Біляєв, О.Садовнікова, Л.Меленчук, М.Наталушко, Е.Цісельський, В.Сова, І.Паламарюк, Д.Махнич, В.Косахівська, Г.Волинець та інші. Художниками театру були: засл. діячі мистецтв УРСР О.Плаксій, Валентин Лассан, а також Данило Нарбут, Яків Січкар, Михайло Молдаван, Петро Магратій.

Історія репертуару


За роки мистецької діяльності на сцені театру було здійснено понад 500 постановок за творами вітчизняних та зарубіжних драматургів. Загалом значне місце в репертуарній афіші посідали відомі сценічні шедеври, серед яких “Титарівна” за Т.Шевченко, „Циганка Аза” та „Ой, не ходи Грицю” М.Старицького, „Украдене щастя” І.Франка, „Кам’яний господар” та „Ціною крові” Лесі Українки, „Жидівка-вихрестка” І.Тогобочного, “Єгор Буличов” та „Яків Богомолов” Максима Горького, “Одруження” М.Гоголя, „Одруження Бєлугіна” та „На людному місці” О.Островського, „Тев’є-молочар” за Шолом Алейхемом, “Уріель Акоста” К.Гуцкова, “Анджело – тиран Падуанський” В.Гюго, „Вій, вітерець” Я.Райніса, “Матінка Кураж та її діти” Б.Брехта, “Дім Бернарди Альби” Ф.Гарсія Лорки, „Каса маре” та “Птахи нашої молодості” І.Друце, „Весілля в Тифлісі” А.Цагарелі, Г.Канчелі, „Таємниця старої Парадузи” Я.Масевича, „Безіменна зірка” М.Себастіана, „Молода господиня Ніскавуорі” Х.Вуолійокі, „Вестсайдська історія” А.Лорентса, Л.Бернстайна, „Трамвай „Жадання” Т.Уільямса, „Заміж тільки за Ернеста” О.Уайльда, „Дуенья” Р.Шерідана, „Служниці” Ж.Жене, „Загибель ескадри”, „В степах України” та „Калиновий гай” О.Корнійчука, „Оптимістична трагедія” Вс. Вишневського, „Дикий Ангел” О.Коломійця, „Третя патетична” М.Погодіна, „Кафедра” В.Врублевської, „Рядові” О.Дударєва, „Діти Арбата” за А.Рибаковим, „Запитай колись у трав” Я.Стельмаха, „Сльзи Божої Матері” за У.Самчуком а також “Земля” та “У неділю рано зілля копала...” В.Василька за О.Кобилянською, “Вовчиха” О.Ананьєва за О.Кобилянською, “Запечатаний двірник” та „Дністрові кручі” Ю.Федьковича, “Пан мандатор”, „Гнат Приблуда”, „Вірне кохання і пан начальник” С.Воробкевича та інші, що продовжили сценічний літопис Буковини.

Та не лише Буковинці мали змогу насолоджуватись мистецтвом Чернівецького театру. За час свого існування театральна трупа побувала у багатьох куточках колишнього Радянського Союзу. Географія гастрольних маршрутів сягає від Чернівців до Новосибірська, Москви та Санкт-Петербурга, Кисловодська і Кишинева, Києва і Мінська. Творча діяльність театру отримала позитивну оцінку глядачів, критики, громадських та державних організацій України, Росії, Румунії та Молдови, Польщі, Білорусії та багатьох інших країн.

Театр сьогодні




Трупа Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської – колектив зрілий, творчий. Скарбницю української сцени поповнюють своїми роботами народана артистка України Тамара Кільчицька, заслужені артисти України Андрій Піддубний, Лариса Попенко, Богдан Братко, Катерина Чумакова, Наталія Гунда, Діна Анепська, Валентина Головко. Артисти: В'ячеслав Стаханов, Оксана Івахнюк (Коновей), Крістіна Зборлюкова, Віктор Барановський, Микола Гоменюк, Вадим Глазнєв, Марічка Романова, Ксенія Король, Ольга Кільчицька-Дудка, Марина Тимку, Олексій Надкерничний, Назар Кавулич, Дмитро Леончик та інші. Очолює театральну роботу художній керівник театру – заслужена артистка України Людмила Скрипка. Директор театру – заслужений працівник культури України Юрій Марчак. Головний режисер - засл. діяч мистецтв України Мирослав Гринишин. Керівник літературно-драматичної частини – Наталія Федорович. Хормейстер – Оксана Первова-Рошка. Головний диригент – Володимир Шнайдер, балетмейстер - Василь Гринюк, завідувач трупою - Інна Курилюк, помічники режисера - Юлія Рижкова та Крістіна Пасер.

Нинішня репертуарна афіша театру – українська та зарубіжна класика, вистави сучасних авторів, різні за жанрами, стилістичними особливостями, манерою акторського виконання, це – «Різдвяна ніч» за М. Гоголем, «Кайдашева сім’я» за І.Нечуєм-Левицьким, «Як козам роги виправляють, або Приборкання норовливої» за Ю. Федьковичем і В. Шекспіром, "Лавина" Т. Джудженоглу, «Інцидент» Л. Лунарі, "Кохання у стилі бароко" Я. Стельмах, «Земля» за О. Кобилянською. Не оминає увагою театр і маленьких глядачів. Для них поставлені вистави: «День народження кота Леопольда» А.Хайта, «Снігова королева» Є.Шварца, «Жила собі Сироїжка» В.Зиміна, «Карлсон, який живе на даху» А. Ліндгрен, "Ще раз про Червону шапочку" Ю. Кім, «Білосніжка і семеро гномів» за братами Грімм та інші.

Особливу увагу театр приділяє роботі з сучасними письменниками та поетами. Здійснено такі інсценізації відомих творів сучасної української літератури: "Солодка Даруся" М. Матіос, "Туга за майбутнім" за поезією В. Китайгородської, "Калинова сопілка" О. Забужко. Продовжує театр і яскраву історію буковинського сценічного літопису, започаткованого ще В. Васильком і продовженого А.Литвинчуком, втілюючи оригінальні постановки творів О. Кобилянської ("Ольга", "Ілюзії вальсу", "Земля"), Ю. Федьковича ("Запечатаний двірник", "Як козам роги виправляють..."), С. Воробкевича ("Пан мандатор"), а також сучасних авторів - "Срібний павук" В.Кожелянка.

У своєму творчому доробку театр має заснований у 2003 році фестиваль комедії «Золоті оплески Буковини». Фестиваль викликає неабияку цікавість у митців регіону та буковинських глядачів. На сьогодні фестиваль вийшов за рамки регіонального, в ньому беруть участь не тільки українські театральні колективи, але й зарубіжні. Крім власного фестивалю, театр долучається до театральних фестивалів України, здійснює обмінні гастролі з колективами інших театрів. Свої здобутки театр поповнює почесними грамотами, дипломами, відзнаками за кращі ролі, цікаву сценографію, оригінальні постановки, особливе режисерське бачення літературного матеріалу, злагоджену роботу акторів.

При театрі досить успішно діє вже третій рік театральна студія для дітей та молоді, яка розвиває і відкриває талановитих дітей. Серед вихованців студії вже є переможці конкурсів та фестивалів. За цей час театральна студія спільно з театром здійснила ряд успішних мистецьких проектів та вистав, зокрема, постановка "Енні" за мотивами однойменного фільму - одна з найуспішніших вистав театру.

Незмінним директором Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської з 2004 року є заслужений працівник культури України Юрій Марчак. Художній керівник театру - засл. арт. України Людмила Скрипка. Під керівництвом Юрія Марчака та Людмили Скрипки реалізуються сміливі творчі проекти колективу, розвивається фестивальна діяльність, втілюються гастрольні та благодійні заходи. У цьому театр відчуває підтримку з боку Чернівецької облдержадміністрації та меценатів театру.

За минулі п’ять років театр здійснив успішні гастрольні поїздки, взяв участь у фестивалях, втілив культурні, освітні (проведення творчих зустрічей) та інноваційні проекти (було впроваджено он-лайн бронювання, а згодом і он-лайн продаж квитків через Інтернет на вистави театру). Театр відзначив мистецькі ювілеї, а також випустив ряд успішних прем’єр, які стали яскравим доповненням діючого репертуару.

У театрі створено високопрофесійний, стабільний творчий колектив з яскравими індивідуальностями та усталеними художніми традиціями. Своїм натхненним мистецтвом театр імені Ольги Кобилянської дарує людям естетичну насолоду, сприяє духовному розвитку, формуванню морально-етичних та соціальних аспектів світогляду громадян, зберігає і розвиває народні традиції.

     




302 Found

302 Found


nginx/1.10.3